Реферат: Ролевые игры на уроках английского языка на основной ступени обучения в средней школе

Зміст

1. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання рольових ігор на уроках іноземної мови в середній школі………………………………………………………

2. Вікові особливості учнів основної школи, які необхідно враховувати при організації рольових ігор…………...

3. Характеристика рольової гри як ефективного прийому навчання іноземним мовам у середній школі…………………………………………………………………

3.1. Навчальні і виховні можливості рольової гри…………

3.2. Вимоги до рольових ігор на уроці……………………..

3.3. Місце рольової гри в навчальному процесі……………

3.4. Структура рольової гри…………………………………

3.5. Етапи рольової гри………………………………………

3.5.1.Підготовка до рольової гри……………………………

3.5.2. Проведення рольової гри……………………………..

3.5.3. Обговорення рольової гри. Аналіз помилок учнів….

3.6. Класифікація ролей. Форми проведення рольових ігор…………………………………………………………………...

4. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в п'ятих і сьомих класах.

4.1. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в п'ятих класах.

4.1.1. Гри з предметами……………………………………..

4.1.2. Гри з лялькою…………………………………………

4.2. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в сьомих класах……………………………………………………….

4.2.1. Рольова гра “Дискусія між українськими й англійськими однолітками”………………………………………..

4.2.2. Рольова гра “Моє рідне місто”……………………….

4.3. Рольові ігри для формування норм мовного етикету і виховання культури поведінки для учнів усіх віків………………

Висновки……………………………………………………...

Resume..………………………………………………………

Література……………………………………………………

"Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості".

В.О. Сухомлинський

Вступ

Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і умінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності, а процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування. [15, 39].

Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів при роботі зі школярами II ступеня навчання (основна школа) є рольова гра, яка розглядається в цієї роботі.

Актуальність дослідження:

Досягти високого рівня комунікативної компетенції в англійській мові, не знаходячись серед її носіїв, справа дуже важка. Тому важливою задачею вчителя є створення на уроці іноземної мови реальних і уявлюваних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні прийоми роботи. Одним з таких прийомів є рольова гра.

Рольова гра – простий і природний спосіб пізнання людиною навколишньої дійсності, найбільш доступний шлях до оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Необхідність раціональної побудови, організації і застосування рольових ігор у процесі навчання і виховання школярів засобами іноземної мови вимагає ретельного і детального вивчення цього питання.

Мета дослідження:

Розкрити значення рольової гри на уроці іноземної мови не тільки як засобу оптимізації і стимуляції процесу навчання, але і як важливого аспекту психологічного комфорту і зняття розумової перенапруги учнів.

Завдання дослідження:

1) Обґрунтування необхідності застосування рольової гри як прийому навчання іноземним мовам у середній школі.

2) З'ясування вимог до рольових ігор на уроці.

3) Розгляд структури, етапів, форм проведення рольових ігор, місця рольової гри на уроці в 5-9 класах середньої школи.

Об'єкт дослідження: вплив гри на процес навчання і на процес формування знань, умінь, навичок.

Предмет дослідження: рольова гра як засіб підвищення ефективності навчального процесу на уроках іноземної мови в 5-9 класах.

Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел, вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики, наукове спостереження, пробне навчання, розвідувальний методичний експеримент.

Практичне значення роботи полягає в розробці методичних рекомендацій із творчого використання рольової гри вчителями середньої школи для активізації навчально-виховного процесу.

1. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання рольових ігор на уроках іноземної мови в середній школі

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми. Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення гри в дитинстві: «У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем».

К.Д. Ушинський (1824 – 1871), автор теорії духовного розвитку дитини в грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової діяльності. К.Д. Ушинський стверджував, що в грі з'єднуються одночасне прагнення, відчування і представлення [21, 315].

По визначенню, “гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням” (Селевко, 1998:12).

У людській практиці рольова ігра виконує такі функції [24, 96]:

- розважальну (це основна функція гри - розважити, надихнути, розбудити інтерес);

- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

- самореалізації в грі як полігоні людської практики;

- терапевтична: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

- діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

- функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;

- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

- соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.

Рольові ігри мають чотири головні риси [24, 117]:

- вільна розвиваюча діяльність, що починається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності (процедурне задоволення);

- творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);

- емоційна піднесеність діяльності, емоційна напруга;

- наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну послідовність її розвитку.

У структуру рольової гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.

У структуру гри як процесу входять: а) ролі, узяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; г) реальні відносини між граючими; д) сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення рольової гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреактивными можливостями. У тім і складається її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Сюжетно–рольові ігри створюються самими дітьми. Вони розрізняються по змісту (відображення побуту, праця дорослих, громадське життя); по організації, кількості учасників (індивідуальні, групові, колективні); по виду (гри, сюжет яких придумують самі діти, гри-драматизації – розігрування казок і оповідань).

Ідея використання рольової поведінки на уроці одержала підкріплення з боку теорії ролей, розробленої соціологами і соціопсихологами. Соціальне середовище, у якій людина живе, виступає стосовно ней як первинна соціалізація. У ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що при оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Міра умовності може бути різної: перевтілення в реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок і т.д. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової гри.

Психологами встановлено, що в рольовій грі насамперед розвивається уява, увага й образне мислення дітей, закладається здатність оперувати образами дійсності, що, у свою чергу, створює основу для подальшого переходу до складних форм творчої діяльності. Крім того, розвиток уяви важливо саме по собі, адже без нього неможлива навіть найпростіша людська діяльність.

Великий вплив оказує рольова гра на розвиток у дітей здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії і наміри, коордінувати їх з іншими дітьми.

2. Вікові особливості учнів основної школи, які необхідно враховувати при організації рольових ігор

Визначальною особливістю учнів 5-9 класів (підлітковий вік) є прагнення самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівності з дорослими. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його ініціативу. Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення в зв'язку з засвоєнням абстрактного матеріалу при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю. Удосконалюється механізм відбору мовних засобів, формується індивідуальний стиль мовлення [15, 226]. Проте в 5-9 класах учителеві доводитися прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів, тому що в багатьох підлітков відсутні широкі пізнавальні інтереси та зацікавленість у розширенні своїх знань. На цьому етапі необхідно обирати прийоми навчання, які активізують розумову-мовленнєву діяльність і ініціативу учнів, спонукають учнів до спілкування, бо спілкування з однолітками - невід'ємна частина життя підлітка. Групова діяльність впливає на особистість підлітка, і рольова гра надає широкі можливості для активізації навчального процесу. Ефективність навчання тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмета, адже рольова гра являє собою відтворення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування.

За допомогою рольової гри вчитель може розвивати усі види мовленнєвої діяльності учнів, і перш за всі усне мовлення, яке є провідним видом мовленнєвой діяльності на середньому ступені навчання. Рольова гра сприяє тому, що мовлення учнів стає змістовнішим, аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу.

Учителі повинні розуміти, що правильно організована рольова гра на уроці - зовсім не порожнє заняття, вона не тільки доставляє максимум задоволення дитині, але є могутнім засобом його розвитку, засобом формування повноцінної особистості.

3. Характеристика рольової гри як ефективного прийому навчання іноземним мовам у школі

3.1. Навчальні і виховні можливості рольової гри

Рольова гра володіє великими навчальними можливостями [27, 110]:

1) Рольову гру можна розцінювати як саму точну модель спілкування. Вона наслідує дійсність в її найбільш істотних рисах. У рольовій грі, як і в житті, мовна і немовна поведінка партнерів переплітається найтіснішим образом. Наприклад, розігрується ситуація “Ранок школяра”. Мати входить у кімнату. Ласкаво стосуючись сплячого, вона говорить: “Уставай сынок, уже сьома година, пора...” Дійсність – кімната, у якій спить хлопчик і в которую входить мати, час і місце дії складають фон, на якому відбувається мовленнєвий учинок (звертання до сина), тобто здійснюється функція мови як засобу спілкування.

2) Рольова гра має великі можливості мотивационно- – спонукального плану. Спілкування, як відомо, немислимо без мотиву. Однак у навчальних умовах не просто викликати мотив до висловлення. Труднощі полягають у тім, що вчитель повинний обрисувати ситуацію таким чином, щоб виникла атмосфера, що викликає в учнів внутрішню потребу у вираженні думок. В умовах іншомовного спілкування важливо, однак, щоб учні змогли виразити те, що їм хочеться сказати. Мовне забезпечення (словниковий і граматичний матеріал, навички в користуванні ними) часто заслоняють саму мету – спілкування і від учнів і від учителів. На уроках переважають висловлення, викликані до життя директивно: “Розповіж про свого друга”, “Розповіж про свою родину”, тому що вчителю хочеться перевірити, як учні вміють комбінувати відповідний мовний матеріал. Мотив же, яким керуються при цьому учні, лежить за межами мови: їм важливо відповісти вчителю. Положення змінюється, якщо учні залучені до рольої гри. Точно визначені “запропоновані обставини” створюють загальне спонукальне тло, а конкретна роль, що одержує учень, дає йому суб'єктивний мотив. Наприклад, розігрується сцена в гуртку філателістів. Учень – член цього гуртка приводить сюди свого друга. Керівник гуртка повідомляє хлопцям, що гурток уже цілком укомплектований. Тоді учень розповідає про свого друга, переконуючи керівника гуртка, що друг вартий бути прийнятим у цей гурток. Сама ситуація диктує лінію мовленнєвої поведінки.

3) Рольова гра придатна для кожного виду роботи з мовою: у ході рольової гри використовуються різноманітні граматичні структури, інтонаційні моделі, значний обсяг лексичного матеріалу. Велика роль приділяється непідготовленої мови учнів. У цьому плані рольова гра може перевершити можливості будь-якої іншої парної і групової діяльності. Рольова гра тренує учнів говорити в будь-якій ситуації на будь-яку тему.

4) Рольова гра припускає посилення особистісної причетності до усього, що відбувається. Учень входить у ситуацію, хоча і не через своє “Я”, але через “Я” відповідної ролі. Рольова гра постачає соромливих, невпевнених у собі учнів "маскою", за який вони можуть сховатися. Значна частина учнів маєь величезні утруднення, коли основний упор у навчанні робиться на їхній безпосередній досвід. У рольовій грі такі учні одержують “звільнення”, оскільки їхня особистість не порушена, їм не потрібно розкриватися. Коли учні приймають роль, то вони грають її у визначеній ситуації. Група учнів, що грає роль у класі, уподібнюється групі дітей, що грають у школу, лікарню, зоряні війни і т.д. І ті й інші несвідомо створюють свою власну реальність і, роблячи це, оперують своїми знаннями реального світу, розвиваючи свої здібності взаємодіяти з іншими людьми. У цій ситуації немає глядачів. У ситуації відсутній ризик невдалого акту комунікації реального світу. Діяльність не загрожує особистості дитини, зміцнює її впевненість у собі.

5) Рольова гра сприяє розширенню асоціативної бази при засвоєнні мовного матеріалу. Наприклад, репліка “Have you done your homework?”, що часто сприймається учнями механічно, здобуває значимість у рольовій грі. Учень, що грає роль батька, звертається до іншого учня, що виконує роль недбайливого сина, з питанням, що виражає докір, збурювання і навіть погрозу. Емоція, що супроводжує тепер цю репліку, додає їй природну однозначність, установлюючи прямі зв'язки із ситуацією і створюючи сприятливі умови для запам'ятовування.

6) Рольова гра сприяє формуванню навчального співробітництва і партнерства, адже виконання етюду припускає охоплення групи учнів (рольова гра будується не тільки на основі діалогу, але і полілогу), що повинні злагоджено взаємодіяти. При розподілі ролей варто враховувати як мовні, так і “акторські” можливості учнів, доручаючи одним більш вербальні, іншим – пантомімні ролі, третіх же призначаючи на ролі “суфлерів”, даючи їм право підказувати на основі тексту. Практично весь навчальний час у рольовій грі відведено на мовленнєву практику, при цьому не тільки учень, що говорить, але і слухаючий максимально активний, тому що він повинний зрозуміти і запам'ятати репліку партнера, співвіднести її із ситуацією, визначити наскільки вона релевантна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати на репліку. Гри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів школярів, сприяють усвідомленому освоєнню іноземної мови. Учні активно працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх товаришів; учитель лише керує навчальною діяльністю.

7) Рольова гра приємна для учнів. Як тільки учні починають розуміти, що саме від них потрібно, вони з задоволенням дають волю своїй уяві. А оскільки це заняття їм подобається, навчальний матеріал засвоюється набагато ефективніше.

8) У ході рольової гри учні, хоча й в елементарній формі, знайомляться з технологією театру. Учитель повинний піклуватися про простий реквізит. Заохочується усяка вигадка, тому що в навчальних умовах можливості в цьому відношенні обмежені. Саме ж перевтілення сприяє розширенню психологічного діапазону, розумінню інших людей.

Якщо ж педагог вважає своєю задачею не тільки навчання своїх учнів іноземній мові, але і їхнє виховання, то рольова гра - це саме той прийом, за допомогою якого можна скласти об'єктивну думку про загальну обстановку в групі. Вчитель відмовляється від своєї традиційної ролі контролера і керівника, і атмосфера в групі залежить у більшій мері від самих учнів. Ризик "злитися" із групою і втратити об'єктивність оцінки зводиться для вчителя до мінімуму. Хто лідирує в групі, хто є аутсайдером, який загальний настрій? Відповіді на ці питання вчитель може одержати, спостерігаючи за ходом рольової гри. При роботі з підлітками (7-9 класи), що володіють іноземною мовою на належному рівні, але не мають достатнього досвіду саме в цьому виді роботи, можна використовувати наступний прийом: час від часу переривати хід гри і пропонувати учасникам наступні питання. "Який я в цій грі? Чи часто я помиляюся? Що мені хотілося б змінити у власному поводженні?" і т.д. Відповіді фіксуються учнями на папері й обговорюються після закінчення гри. Подібний вид роботи дозволяє учасникам гри об'єктивно глянути на себе з боку й у ході наступних ігор домогтися кращих результатів.

Істотною перевагою рольової гри перед іншими формами навчання є стовідсоткова зайнятість учнів, а також концентрація уваги учасників протягом усієї гри. Ці переваги докладно розглядаються в [12].

Таким чином, рольова гра має великі можливості в практичному, освітньому і виховному відношеннях.

3.2. Вимоги до рольових ігор на уроці

Рольова гра повинна відповідати таким вимогам [17, 31]:

- Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання гарне виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.

- Рольову гру потрібно добре підготувати і чітко організувати з погляду як змісту, так і форми.

- Рольова гра повинна бути прийнята всією групою.

- Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає в школярів почуття задоволення, радості.

- Гра організується таким чином, щоб учні могли в активно спілкувантися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується.

- Учитель неодмінно сам вірить у рольову гру, у її ефективність. Роль вчителя в процесі підготовки і проведення гри постійно змінюється. На початковій стадії роботи вчитель активно контролює діяльність учнів, але поступово він стає лише спостерігачем.

Гри, що відпрацьовуються, заучуються і програються для інших учнів, не є рольовими іграми. Це - драматичні представлення. Рольова гра стосується процесу гри, а не готового продукту. Це повинно бути з'ясоване із самого початку, оскільки багато учнів дуже соромливі і вони бояться, коли їх змушують брати участь у спектаклі. І крім того, вони часто переконані в тім, що вони не мають талант гри. У рольовій грі вони не беруть участь у спектаклі, там немає публіки. Навіть учитель повинний відійти на задній план, оскільки його присутність може перешкоджати - своєю готовністю “накинутися” на учня щораз, коли допускаються помилки. Навчання найбільш ефективне в атмосфері, вільної від напруги. Рольова гра може бути показана іншим учням чи записана на плівку, але це не обов'язково.

3.3. Місце рольової гри в навчальному процесі.

Більшість авторів вважає за доцільне проводити гру на заключному етапі роботи над темою, оскільки не всі учні можуть вільно імпровізувати в рольовій грі без попередньої підготовки. «У процесі рольової гри відбувається одночасне удосконалювання і розвиток навичок у використанні мовного матеріалу, але це на даному етапі периферійна задача, головне – це спілкування, мотивоване ситуацією і роллю. Тому рольовій грі варто відводити місце на завершальному етапі роботи над темою» (Діанова 1988:13). Деякі автори вважають, що ігри можуть бути використані на всіх етапах навчання, не даючи при цьому ніяких рекомендацій щодо дозування і послідовності введення ігор у навчальний процес [28, 172]. Не позбавлено справедливості твердження багатьох авторів, що невеликі рольові ігри варто вводити в навчальний процес уже на початковій стадії роботи над темою, щоб учні звикали до цього виду роботи поступово, тому що в противному випадку від ігор не вдається домогтися бажаних результатів через бар'єр, що виникає при незвичній формі спілкування, характерної для рольової гри.

3.4. Структура рольової гри

У структурі рольової гри виділяються такі компоненти: ролі, ситуація, рольові дії [24, 68].

Перший компонент - ролі. Ролі, що виконують учні на уроці, можуть бути соціальними і міжособистісними. Перші обумовлені місцем індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійні, соціально-демографічні), другі визначаються місцем індивіда в системі міжособистісних відносин (лідер, друг, суперник і ін.) Підбір ролей у грі повинний здійснюватися таким чином, щоб формувати в школярів активну життєву позицію, кращі людські якості особистості.

Другий компонент рольової гри - вихідна ситуація -виступає як спосіб її організації. При створенні ситуації необхідно враховувати й обставини реальної дійсності, і взаємини комуникантів. Виділяються наступні компоненти ситуації: 1) суб'єкт, 2) об'єкт (предмет розмови), 3) відношення суб'єкта до предмета розмови, умови мовленнєвого акта.

Третій компонент рольової гри - рольові дії, що виконують учні, граючи визначену роль. Рольові дії як різновид ігрових дій органічно зв'язані з характреом ролі і включають вербальні і невербальні дії, використання бутафорії.

Як показують результати навчання [22, 42], застосування рольової гри на уроках іноземної мови сприяє позитивним змінам у мовленні учнів як у якісному відношенні (розмаїтість діалогічних єдностей, ініціативність мовних партнерів, емоційність висловлення), так і в кількісному (правильність мови, обсяг висловлення, темп мови).

3.5. Етапи рольової гри

3.5.1. Підготовка до рольової гри

Вчитель найчастіше проводить рольову гру на завершальному етапі роботи над темою при закріпленні мовних навичок і умінь. Однак підготовка до гри здійснюється завчасно, із самого початку вивчення теми. У ході роботи по підготовці до рольової гри програються мікроситуації, невеликі сценки, розігруються діалоги. Дуже часто підготовка починається з вступної бесіди.

Продумуючи рольову гру вчитель повинен враховувати наступні її ознаки:

1. Ситуація повинна бути найбільш наближеної до життя. У ситуації необхідно дати зведення про соціальні взаємини партнерів, наприклад, офіційні, неофіційні).

2. Ролі, обрані учнями, повинні найбільшою мірою підходити даної ситуації. Опис ролі дається в рольовій картці, при цьому інформація може бути представлена детально: зведення про людину (добрий, чесний, ледачий і т.д.), про його життєвий і мовленнєвий досвід, про звички, захоплення і т.п. Однак інформація не повинна викладатися занадто докладно, тому що в цьому випадку учасник гри позбавляється можливості виявити свою творчість. Опис може бути коротким, щоб учень міг “додумати” образ персонажа, роль якого він буде виконувати. Учням потрібно дати час, щоб вони ввійшли в роль. Ролі звичайно розподіляє вчитель, проте їх можуть вибрати і самі учні. Це залежить від особливостей групи й особистісних характеристик учнів, а також від ступеня володіння ними іноземною мовою. Якщо передбачається використання якихось лінгвістичних структур, то учні повинні бути з ними добре ознайомлені.

3. Учасники рольової гри повинні враховувати наявність різних рольових цілей (якщо касир продає квиток покупцю, то покупець не тільки купує квиток, але і запитує необхідну інформацію, а також відраховує гроші, довідується про багаж і т.д.).

4. Учасники рольової гри не повинні діяти індивідуально, а тільки колективно, репліки одного повинні викликати відповідну реакцію іншого, а за реакцією слідує дія партнера.

5. Наявність загальної мети у всього колективу.

6. Учасники гри приходять до власного рішення, підказаному ситуацією і думками самого учня; куди поїхати відпочивати, яку книгу прочитати і т.д.

7. Наявність системи групового й індивідуального оцінювання діяльності учасників гри. Кожен учасник гри в залежності від виконання заданої ролі оцінюється або експертом з числа самих учасників, або викладачем.

8. Наявність керованої емоційної напруги. Створення доброзичливої атмосфери.

9. Учитель повинний намагатися передбачати можливі типові помилки учнів у ході рольової гри, тому що вони будуть аналогічними помилкам при використанні будь-яких інших прийомів навчання, і попередити їх, продумавши попередні вправи на використання визначених граматичних структур, лексичних одиниць, що обов'язково будуть використовуватися в рольовій грі.

Учителю, що включив рольової гри в практику своєї роботи, варто критично ставитися до механічних тренувальних вправ (виконання відрізняється крайньою монотонністю, матеріал далекий від зразків реального спілкування) і віддати перевагу таким видам роботи, як діалоги (драматизація, піднесення нового матеріалу у формі мікродіалогів), зображення (один учасник за допомогою жестів зображує яке-небудь слово, вираження чи дію, а інші повинні угадати і прокоментувати його дії). Зображення сприяє ламанню психологічних бар'єрів, що в наслідку позитивно позначиться на проведенні рольових ігор.

Підготовка до гри може тривати від декількох уроків (з моменту роздачі карток з ролями), до декількох тижнів, у залежності від рівня підготовки учнів.

3.5.2. Проведення рольової гри

Проробивши необхідну підготовчу роботу, учитель може приступити безпосередньо до організації рольової гри. Він повинний чітко сфоромулювати ситуацію, обрисувати функціональну спрямованість кожної ролі. Наприклад, по закінченні вивчення теми "Особисті інтереси. Дозвілля" проводиться рольова гра "Батьківські збори". Вік учасників - 14/15 років.

Ситуація: батьки учнів, стурбовані погіршенням поведінки у класі, обговорюють на зборах, як краще організувати дозвілля учнів, щоб зайняти їх корисною і захоплюючою справою.

Ролі: Класний керівник, голова батьківського комітету, батьки, керівники гуртків і клубів.

Рівень спілкування: формальний.

Мовні функції всіх ролей: уміння висловлювати й аргументувати свою точку зору. Уміння погоджуватися чи чемно висловлювати свою незгоду. Уміння ввічливе перервати співрозмовника.

У залежності від успішності оволодіння іноземною мовою ігрове спілкування може носити репродуктивний, напівтворчий і творчий характер. Репродуктивний спосіб мовленнєвого спілкування використовується учнями з низьким рівнем навченості по іноземній мові. Їхня задача полягає в тім, щоб відтворити в ігрових обставинах текст – зразок. Учням із середнім рівнем навченості пропонується самостійно включити в текст–зразок додаткові елементи, наприклад, змінити послідовність реплік. Спілкування школярів з достатньо високим рівнем навченості - більш творче, у ньому виявляється ініціатива учасників гри, їхня здатність до самостійності в іншомовній мовленнєвій діяльності. Регулярна організація рольової гри на уроках іноземної мови дозволяє поступово підвищувати рівень навченості школярів.

Рольова гра може співвідноситися з обома формами мовлення: підготовленим і непідготовленим, створюючи передумови для природного переходу першого в друге. Для переведення підготовленого мовлення в непідготовлене перш за все підходять рольові ігри, які умовно називаються “багатоактними”. Перший акт варто забезпечити опорами, наступні акти учні зможуть грати самостійно, преутворити мовний матеріал для вираження потрібного змісту й імпровізуючи.

Рольова гра належить до технології навчання мові, що має “низький вхід і високий вихід”. Це означає, що сконцентрована навколо учителя фаза презентації дуже коротка. Після невеликого вступу учні занурюються в діяльність, у якій виконання завдання набагато важливіше, ніж використання точних слів; діяльність, у якій швидкість превалює над акуратністю. Природно, що мовний матеріал, що учні використовують у рольовій грі, має бути введений на більш ранніх стадіях навчання.

У процесі гри вчитель іноді може взяти собі якусь роль, але не головну, щоб гра не перетворилася в традиційну форму роботи під його керівництвом. Звичайно вчитель бере собі ролі лише на початку, коли школярі ще не освоїли даний вид роботи. Надалі необхідність у цьому відпадає. У процесі гри сильні учні допомагають слабким. Учитель же керує процесом спілкування: переходить від групи до групи, допомагаючи учням, що потребують допомоги, вносить необхідні корективи в роботу, замічає помилки, щоб після рольової чи гри на наступному уроці приступити до роботи над ними.

У ході гри учителю варто бути дуже тактовним і не засмучуватися, якщо хтось з учнів не приймає активної участі в грі.

Якщо гра викликає емоційне перевантаження учнів, вони можуть перейти на рідну мову, але до невеликого “вторгнення” рідної мови варто ставитися терпимо, якщо це сприяє просуванню гри.

Ефективність рольової гри як методичного прийому навчання підвищується, якщо вчитель правильно визначає тривалість мовленнєвого спілкування учасників. За даними досліджень [13, 58] тривалість оптимальної працездатності у спілкуванні п'ятикласників - п'ять хвилин, семикласників - до десяти хвилин, а дев'ятикласників – до п'ятнадцяти хвилин. Тому на кожен етап гри вчитель має установити ліміт часу і домагатися, щоб кожен етап йому відповідав. Учитель завжди повинний продумувати наступні види діяльності для тих чи груп пар, що закінчують гру раніш інших.

3.5.3.Обговорення рольової гри. Аналіз помилок учнів

Недоцільно приступати до аналізу помилок відразу по закінченні гри. Коли гра закінчиться, бажано провести обговорення, з'ясувати, що учні вважають удалим, а що - ні.

Обговорюючи проведену гру, оцінюючи участь у ній школярів, учителю варто виявити такт, особливо при оцінці результатів першої рольової гри. Негативна оцінка діяльності її учасників неминуче приведе до зниження активності. Бажано почати обговорення результатів гри з удалих моментів і лише потім перейти до недоліків.

Помилки є невід'ємною частиною процесу навчання мові, і можливість вільно робити помилки на уроці скоріше сприяє навчанню, ніж стримує його. Помилки поступово зникають у міру того, як учні стають більш компетентними й упевненими в собі. При роботі над помилками дуже важливо змусити учнів самим дати правильний варіант фрази чи слова, у якому були допущені помилки, написати їх на дошці і супроводити їх коррективными вправами, що могли б найкраще сприяти відпрацьовуванню правильного варіанта самими учнями.

В оптимальному випадку, учитель записує всю гру на магнітофонну стрічку - так жодна помилка не буде пропущена. Якщо вчитель не має достатніх технічних засобів, то йому доведеться запам’ятовувати помилки або записувати їх в зошиті, не перериваючи гри і не перебиваючи її учасників.

3.6.Класифікація ролей. Форми проведення рольових ігор.

Існує така класифікация ролей [22, 43]:

- статусні ролі, що не мають особистісних характеристик і діють в стандартних ситуаціях повсякденного життя, наприклад, професійна роль;

- позиційні ролі: звичайно кодовані правилами, що визначають деяку позицію в суспільстві, зокрема, сімейний стан, стать, вік, особисті якості. Наприклад: “На вулиці холодно, йде сніг, а шестикласниця Ганна збирається йти погуляти без теплого шарфа і рукавичок. Члени родини (дідусь, старший брат і батьки) намагаються переконати дівчинку одягтися тепліше”;

- ситуативні ролі, представлені у виді фіксованих стандартів поводження і діяльності, для програвання яких досить бути короткочасним учасником ситуації спілкування: роль гостя, туриста, пішохода та інші.

Рольова гра може зображувати елементарний комунікативний акт (покупка, поздоровлення, знайомство) і складний комунікативний акт, що складається із серії елементарних актів (вибір маршруту подорожі у бюро подорожей, у залізничній касі).

Найбільш розповсюджені форми рольових ігор: презентація, інтерв'ю, заочна подорож, прес-конференція, круглий стіл, телеміст, екскурсія, казка, репортаж, клуб по інтересах.

4. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в п'ятих і сьомих класах.

4.1. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в п'ятих класах.

Вікові особливості учнів п'ятих класів дозволяють використовувати різні варіанти рольової гри. У сюжетних рольових іграх із предметом можна використовувати фотоальбоми, книги і журнали, ілюстрації, предмети побутового призначення, ляльку з набором одягу, іграшки. П'ятикласники зберігають деякі особливості попереднього вікового періоду, коли ведучою діяльністю була дитяча рольова гра. Вони охоче приймають уявлювану ігрову ситуацію, нереальний, казковий чи фантастичний сюжет. Це дозволяє застосовувати на уроках як сюжетні рольові ігри казкового змісту, так і рольові ігри на теми реального життя. Наприклад, коли діти учаться описувати зовнішність людей, можна використовувати рольову гру «Друг заблукав»:

Teacher: You are in London with your friend. Suddenly you see that your friend is no longer with you. He has lost his way. You come to a policeman and tell him about it. The policeman asks you to describe your friend. Do it for him. (Типові питання «поліцейського» можна оформити у виді плаката, а для відповідей на його питання, якщо це необхідно, використовувати підстановчі таблиці).

Policeman: Good morning.

Pupil: Good morning.

Policeman: You look sad. What is the matter?

Pupil: I lost my friend somewhere here.

Policeman: What is your friend’s name?

Pupil: His name is Eugene.

Policeman: How old is he?

Pupil: He is 12 years old.

Policeman: Describe him, please.

Pupil: My friend is not tall. His hair is dark. His eyes are gray.

Policeman: What is he wearing?

Pupil: My friend is wearing a red sweater and blue jeans. He has gray sneakers and a cap on.

Policeman: Wait here, please. Відходить, “шукає” друга, знайшовши по описі, говорить: Is this your friend?

Pupil: Yes, thank you very much.

Policeman: You are welcome.

Наступна гра має назву “На вулиці”. В ній беруть участь поліцейський і учень.

Policeman (свистить): Wait a little, young man!

Pupil: What is it, officer?

Poliсeman: You can’t cross the street here.

Pupil: Why not?

Policeman: There is no pedestrian crossing here.

Pupil: I am sorry. I have forgotten about it.

Policeman: You must always remember the traffic rules, or you will be in trouble!

Pupil: Good. I see. May I go now?

Pupil: Yes, but be careful! Good-bye.

Pupil: Good-bye.

4.1.1. Рольові ігри з предметами

Гра 1. Учням пропонується наступний сюжет.

Teacher: “You have a brother (a sister, a younger friend). Your brother is 5 years old. He does not go to school because he is too small. But he wants to go to school very much. He likes your schoolbag. There are so many interesting things in it. Please show him your schoolbag and tell him what things you have in it.”

У цій грі один учень відіграє роль школяра (Pupil 2), а його сусід по парті – маленького брата, що ще не ходить у школу (Pupil 1). У ході гри учні відкривають портфель і називають речі, що там є, обговорюючи їхнє призначення.

Можливі такі діалоги:

Pupil 1: Sasha, please show me your schoolbag. What have you got in it?

Pupil 2: I have many things. I have two copybooks in my bag.

Pupil 1: What is this?

Pupil 2: This is my textbook. It is an English textbook. I study English at school.

Pupil 1: What is that?

Pupil 2.: It is a pencil.

Pupil 1: What can you do with your pencil?

Pupil 2: I can draw.

Потім учні міняються ролями, і задаються питання про інші речі, що є в портфелі. Можна також створити сюжет, у якому маленький брат розпитує школяра про те, що є в класній кімнаті і навіщо потрібні ці речі. Наприклад:

Pupil 1: What is there in your classroom?

Pupil 2: There is a blackboard with chalk and a duster in my classroom.

Pupil 1: What can you do with the blackboard?

Pupil 2: Our teacher and pupils write on the blackboard.

Pupil 1: What is there on the wall?

Pupil 2: There is a map of England on the wall, etc.

Так можна повторити лексичні одиниці по темі «Школа», опрацювати граматичну конструкцію «there is/there are”, навчити учнів правильно задавати спеціальні питання і т.д.

4.1.2. Рольові ігри з лялькою

Лялька-персонаж, що утілює певні людські риси, дозволяє більш спрямовано і гнучко мотивувати мовлення учнів на уроці.

Можливі наступні функції ляльки на уроці:

Лялька – маска

Лялька, особливо лялька-звіринка, має ясно виражений характер, що підходить, наприклад, для навчання діалогу – волевиявленню. Впертий ослик на будь-яке спонукання відповість відмовленням, хитра лисиця переадресує наказ чи прохання іншому, а повільне ведмежа перепитає, чим викликає хорове повторення наказу. Примхлива лялька нічого не хоче робити і на будь-яке твердження: “You must…”відповідає: “I do not want to do it…”Йде тренування вживання модальних дієслів.

Щоб відпрацювати правильну побудова учнями негативних речень, можна використовувати, наприклад, рольову гру «Упертий Хома»:

Teacher: We have a guest today. Do you know who came to us? The stubborn Khoma from a fairy-tale. You know this fairy-tale, don’t you? This boy does not agree with anyone. If you say, “It is cold today”, he will say, “No, it is not cold today”. Misha, what do you think Phoma will answer if tell him:

“You must do your homework, Khoma.”

Pupil 1: He will say: “I will not do my homework”.

Teacher: Good! What will Khoma say if I ask him: “Put on your warm coat, Phoma!”

Pupil 2: He will say: “I will not put on my warm coat!”

Teacher: I say: “It is rainy today”. What will Khoma say?

Pupil 3: It is not rainy today, etc.

Лялька – знак ситуації

Перед класом з'являється незнайома лялька. Це створює стимул до діалогу – розпиту: “What is your name? How old are you? Do you go to school? What marks do you get at school?” і т.д. За діалогом випливає узагальнення усього, що учні довідалися про ляльку.

Лялька – партнер, адресат мови

Ось приклади ігрових завдань з лялькою в цій функції:

Teacher: We are all grown-ups, and the dolls are our children. Tell your children how they must cross the street. Tell your children to put on warm clothes because it is cold and windy today. Tell your children to read (to walk the dog, to feed the cat, etc.) when they come home from school.

Якщо при звичайній парній роботі такого роду половині групи приділяється роль слухаючих (часто пасивна), то за допомогою ляльки – партнера збільшується індивідуальний час говоріння учнів удвічі.

Лялька – третій персонаж, об’єкт розмови

Учитель може дати дітям таке завдання. Teacher: “Your doll is now big. It can run, it can jump, it can sing, it can dance. It can do many things. Tell your friend what your doll can do and ask him what his doll can do. Whose doll can do more things?”

З лялькою можна піти в магазин, щоб купити їй одяг, її можна повести до лікаря і т.д. Як і звичайна рольова гра, гра з лялькою дозволяє будувати сюжетні ланцюжки завдань.

Отже, лялька – це особливий, “діючий”, активний вид наочності на уроці. Рольова гра з лялькою різноманітить заняття, організує увагу, внутрішньо мотивує мову учнів і сприяє, таким чином, комунікативної спрямованості уроку.

4.2. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в сьомих класах.

В учнів старшого підліткового віку підвищується інтерес до міжособистісного спілкування. У цих умовах зростає значення сюжетних рольових ігор побутового змісту, що відбивають різні сторони життя школяра (навчання, працю, дозвілля), що відтворюють фрагменти його життєвого досвіду. В умовах поступового переходу підлітків до старшого шкільного віку підвищується значення ігрових ситуацій, що розширюють уявлення учнів про навколишній світ, що активують наявний у них життєвий досвід, що підготовляють учасників гри до їх майбутньої соціальної ролі. Адекватною формою ігрового спілкування стає імітаційна рольова гра. Імітаційні ігри використовуються з метою формування в школярів соціально–політичної зрілості, моральних знань і переконань, виховання стійких моральних цінностей.

4.2.1. Рольова гра «Дискусія між українськими й англійськими однолітками»

Половина класу бере на себе роль українських школярів, інші учні – «гості з Англії». Учні розповідають “закордонним гостям” про свою країну, її географічне положення, столицю, традиції, права і обов'язки громадян України і задають «англійцям» аналогічні питання. У школі, де я проходила практику, таку гру було особливе доцільно провести в четвертій чверті для семикласників, що навчаються по підручнику Н.К. Скляренко, оскільки відповідно до програми підручника діти протягом усього навчального року знайомилися з географічним положенням, політичним устроєм, визначними пам'ятками Англії, Шотландії, Уельсу. Кожен «українець» і кожен «гість» повинні задати хоча б одне питання і дати відповідь хоча б на одне питання.

Типові питання були такими:

1) What countries does Ukraine (the UK) border on?

2) What is the area of your country?

3) What is its climate like?

4) What are its main mineral resources?

5) What is its relief like?

6) What are the main rivers of your country? How long are they?

7) What is the capital of your country? Its main economic and cultural centers?

8) What is the population of your country?

9) Speak about the emblem of your country.

10) What do you know about its flag?

11) What do you know about the political system of your country?

12) What are the main historic periods of your country?

13) What monuments of Kyiv (London) would you recommend us to see?

14) Speak about your favourite monument of your home city.

15) What industries are most developed in your country?

16) What environmental problems does your country have?

У ході дискусії учні могли користатися таблицями, у яких містяться дані про площу і політичні системи України й Англії, а також довідковими даними про клімат, рельєф, корисні копалини, водяні ресурси цих країн. Використовувалися також фотографії з видами Лондона, визначними пам'ятками Києва і Севастополя.

4.2.2. Рольова гра «Моє рідне місто»

У ході гри учні учаться заповнювати анкети, моделюється інтерв'ю з роботодавцем, діти одержують мотивоване завдання розповісти про своє місто.

Обладнанняя: анкети для заповнення; фотографії, листівки, плакати з видами Севастополя.

Опис гри.

Етап 1. Відкриття рекламної фірми.

Перед проведенням гри вчитель заздалегідь вибирає на роль президента фірми учня, що здатний весь урок бути “мовленнєвим лідером”, знаходитися в центрі уваги.

Також розподіляються наступні ролі: секретар, програміст, головний редактор, журналісти. Всі інші учні хочуть улаштуватися на роботу в цю фірму.

Teacher: Dear friends! I have interesting and unexpected news for you. A new advertising agency will work in Sevastopol. Mister President, please tell us about your agency and introduce the people who already work for it.

President: I am John Brown, the President. The agency is new, and we need many workers. We need designers and editors. We have already hired a programmer, the chief editor, journalists and a secretary. Today these people and I will look for the specialists we need. First of all everyone who wants to get a job must fill out a questionnaire. Please write your personal information and also why you want to work for the agency, what wages you want to get, where you worked before. When you are ready, come here for an interview.

Учні, «шукаючі роботу», заповнюють анкету і проходять на співбесіду з президентом, журналістами, головним редактором, програмістом і секретарем, що задають різні питання, що стосуються їх особистих даних і “професійного досвіду”.

Етап 2. President: Everyone has passed the interview. I am ready to hire all of you, but let’s have the final check. I have signed a contract with VisaTour travel agency to make an ad about Sevastopol. It must attract foreign tourists to the city. We’ll have two teams. Each team must make a speech about Sevastopol and prove why it is worth seeing. You may use photos, cards and posters. You have 15 minutes.

Через 15 хвилин учитель, “президент” і його “співробітники” заслуховують повідомлення і визначають команду-переможця. Президент поздоровляє її і повідомляє, що йому сподобалися обидва рекламних ролика, і на роботу приймаються всі бажаючі.

4.3. Рольові ігри для формування норм мовного етикету і виховання культури поводження для учнів усіх віків.

Крім форм рольового спілкування, що враховує вікові особливості школярів, з учнями усіх віків варто проводити рольові ігри, призначені для формування норм мовного етикету і виховання культури поведінки.

Така гра в п'ятому класі може виглядати так

In the library

Teacher (учням, що виконують ролі читачів): You are in the library. You want to take an interesting book and read it at home. Greet the librarian and ask him for the book. Thank him. Say good-bye.

Teacher (учням, що виконують ролі бібліотекарів): You are librarians. Greet your client, ask him what book he wants, give the book to him and say good-bye.

У результаті вийде діалог з використанням формул етикету:

Pupil 1(the reader): Good morning. How are you?

Pupil 2 (the librarian): Good morning. I am fine, thank you. How are you?

Pupil 1: Very well, thank you.

Pupil 2: What can I do for you?

Pupil 1: I’d like to read the book “…” by “…”.

Pupil 2: Just a moment, please. Here you are.

Pupil 1: Thank you very much. Good-bye.

Pupil 2: You are welcome. Good-bye.

Важливо навчити дітей починати діалог, подавати ініціативну репліку. Це можна робити, використовуючи, наприклад, таку рольову гру:

Teacher: I am a volleyball player from Birmingham. You are fond of volleyball and want to talk to me. How would you start the conversation?

Можна дати зразок початку розмови:

– Excuse me, please. My name is Oleg. I study English and I am fond of volleyball. I would like to ask you a question or two if you do not mind it. Could you spare me a couple of minutes?

Висновки

Завдання педагога полягає в тім, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинний постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому так важливо використовувати рольові ігри на уроках.

Рольова гра допомагає спілкуванню, сприяє передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність. Крім того, що рольові ігри мають величезну методичну цінність, вони просто цікаві як учителю, так і учню.

Більшість учнів оцінюють рольові ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну користь. Це доводиться результатами досліджень Е. С. Аргустанянц, О. А. Колесникова, Г. М. Фролова, О. В. Шадрина [9, 14] і закордонних фахівців, таких як J. С. Shwerdfeger, Н. Rosenbuch, М. Knight [30, 625].

Що стосується вчителів, тут думки різко розходяться. Частина з них відноситься до рольових ігор різко негативно. На їхню думку, розучування ролей приводить до “примітивізації” мовлення учнів, збільшенню кількості помилок, збільшенню дисциплінарних проблем. Дійсно, з подібними ускладненнями приходиться зіштовхуватися при проведенні ігор, але недоліки цього прийому з лишком заповнюються його достоїнствами. Деякі викладачі навіть вважають, що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки в рольових іграх, причому успішність гри залежить від рівня і старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому навчання і, звичайно, від майстерності вчителя і його відданості своїй справі.

Прийом рольової гри має безсумнівну дидактичну цінність, адже рольова гра сприяє ефективному засвоєнню матеріалу і поліпшенню загального настрою в класі, а також ламанню психологічних бар'єрів, як у самому класі, так і між класом і педагогом.

Таким чином, рольова гра додає навчальному спілкуванню комунікативну спрямованість, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови і значно підвищує якість оволодіння ім. Рольова гра - могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.

Resume

The present work is devoted to role-playing games as an effective technique that can be successfully used at English lessons in secondary schools of not English-speaking countries. The central attention is given to role-playing games in the 5th-9th forms of Ukrainian secondary schools.

The actuality of this research is doubtless. Achieving a high level of communicative competence in a foreign language is a difficult task, especially for students living beyond its natural environment. Therefore, the teacher’s aim is to create real and imaginary communicative situations motivating prepared and spontaneous speech of the students. Role-playing games are one of the most effective ways of motivating the students’ speech activities. Besides, role-playing games are an important aspect of creating psychological comfort and removal of intellectual overexertion in class. The necessity of rational organization of role-playing games for educational and upbringing purposes requires thorough investigation.

The object of the research is the influence of role-playing games on the educational process. The methods used in the research include critical analysis of theoretical works on the subject, generalizing of teachers’ experience, trial teaching and observation. The practical value of the research lies in the development of methodic recommendations as to how to use role-playing games for stirring up the process of education and upbringing.

The introduction of the document outlines the scope of the research. The theoretical part (chapters 1-3) describes in detail the educative and upbringing abilities of role-playing games, the present-day requirements for them, dwells on the structure, phases and forms of role-playing games and classification of roles. The practical part (chapter 4) provides examples of role-playing games practically tested in the 5th and 7th forms of a secondary school taking into account age-specific peculiarities of the students. The Conclusions chapter sums up the key issues of the document. The list of literature on the subject mentions Ukrainian and foreign printed materials devoted to role-playing games. The attachment provides a questionnaire for the role game “My home city” developed for students of the 7th forms.

Role-playing games are of great didactic value as a teaching technique, as they contribute to the effective learning of the material, improve psychological atmosphere in class, break psychological barriers among the students and between the students and their teacher. Role-playing games give communicative orientation to the educational process, strengthen motivation for mastering a foreign language and considerably improve students’ linguistic knowledge and speech skills. Role-playing games are a powerful lever of psychological adaptation of the child in the lingual reality, an approach that can solve the problem of non-violent introduction of foreign languages into a child’s inner world.

Key words: role-playing games, roles, role behavior, educational process, communication, communicative orientation, motivation, psychological comfort.

Cписок використаної літератури:

1. Берн Э. Люди, которые играют в игры. Игры, в которые играют люди. М.: Прогресс, 1992. – 399 с.

2. Бим И. Л. Подход к системе упражнений с позиции иерархии целей и задач // Общая методика обучения иностранным языкам. Хрестоматія. М.: Высшая школа, 1991. –319 с.

3. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии. - 1966. - № 6. – с. 5-16.

4. Дианова Е.М., Костина Л. Т. Ролевая игра в обучении иностранному языку // Иностранные языки в школе.- 1988.- № 3. –с.12-16

5. Димент Л. Г. Организация игр на уроке // Иностранные языки в школе.- 1987.- № 3. –с.10-16.

6. Дзагания Н. Б.Урок-телемост "Москва- Лондон"//Иностранные языки в школе. –1999. -.№ 2. – c/

7. Дмитриева О.В. Ролевая игра в бизнес курсе. Http://www.mstu.edu.ru/publish/conf/11ntk/section3/section3_3.html.

8. Калаева Г. Г. Интенсификация обучения французскому языку при помощи учебных языковых игр // Иностранные языки в школе/- 1995.- № 6. – c.31-38.

9. Калаева Г. Г. Интенсификация обучения французскому языку при помощи языковых игр // Иностранные языки в школе.- 1996.- № 3. – c.13-17.

10. Китайгородская Г. А.,Бухбиндер В.А. Методика интенсивного обучения иностранному языку. – К.: Освіта, 1988.- 279 с.

11. Колесникова О. А. Ролевые игры в обучении иностранным языкам // Иностранные языки в школе.- 1989. -№4. – с.38-42.

12. Ливингстоун К. Ролевые игры в обучении иностранным языкам. М.: Высшая школа, 1988. – 328 с.

13. Люшер М. А.Сигналы личности. Ролевые игры и их мотивы. Воронеж: Реал, 1995. – 180 с.

14. Маслыко Е.А.,П.К.Бабинская Настольная книга преподавателя иностранного языка. Игровое обучение иностранным языкам и иноязычному общению. Минск: Вышейная школа, 1999. – 214 с.

15. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах/ Сост. Ніколаєва С.Ю., Бігич О.Б., Бражник Н.О. та ін. – К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

16. Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе.Игра - дело серьезное. - М.:Просвещение, 1988г. – 130 с.

17. Перкас С. В. Ролевые игры на уроке английского языка. //Иностранные языки в школе.- 1999.- № 4. – c.31-36.

18. Олейник Т. И. Ролевая игра в обучении диалогической речи шестиклассников. //Иностранные языки в школе.-1989.- №1. – c.24-27.

19. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 231 с.

20. Скляренко Н. К., Олейник Т. И. Обучение диалогической речи с школе//Иностранные языки в школе.- 1985.- № 1. –с.22-26.

21. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания. Опыт педагогической антропологии: Педагогические сочинения: в 6 т. – М.: Педагогика, 1990. – Т.2. – 441 с.

22. Филатов В.М. Методическая типология ролевых игр//Иностранные языки в школе.-1988.- № 2.- с.41-47.

23. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. М.:Просвещение, 1974. – 345 с.

24. Эльконин Д.Б. Творческие ролевые игры детей дошкольного возраста. М.: Просвещение, 1957. – 289 с.

25. Яцковская Г.В. Кукла в ролевой игре//Иностранные языки в школе.- 1985.-№ 5.- с.12-17.

26. Bryant W. H. Realistic Activities for the Conversation Class .- The French Review.- V.59(3).- Feb. 1986.- p. 347-354.

27. Ladousse G. P. Role Play. Oxford English Resource Books for Teachers Series edited by Alan Maley. Oxford: Oxford University Press, 1987. – 214 p.

28. Mugglestone P., Elsworth S., Rose J. Teacher’s resource book. – Longman, 1987. –282 p.

29.Mugglestone P. The Primary Curiosity Motive// English Language Teaching Journal, V.31(2).- p. 111-116.

30. Philips B.D. Role-playing games in the English as a Foreign Language Classroom.-Crane Publishing Ltd.,1994.-729 p.

31. Swink D. F., Dale R. B. The Effects of Sociodramatic Goal-Oriented Role Play and Non-Goal-Oriented Role Play on Locus of Control // Journal of Clinical Psychology.- V.40(5). - Sept. 1984. – p. 1178-1183.

32.Tucholka R. Fringeworthy: The Role-Playing Game as Interdimensional Adventure. - Madison Heights, 1992. – 153 p.